Діти третьої культури супроводжували своїх батьків на роботі чи навчанні за кордоном протягом значного періоду розвитку, до 18 років. Їх часто описують як людей, які будують стосунки з усіма культурами, в яких вони жили, але не мають повної приналежності до жодної з них, тому вони є “культурою між культурами”. Почуття “бути особливим і розгубленим” дуже сильно впливає на дітей, тому увага до цієї проблеми так важлива.
Діти живуть у міжнародному середовищі з багатьох причин, наприклад, як іммігранти, біженці або через те, що їхні батьки є емігрантами; хоча між цими досвідами є багато спільного, але є й відмінності Необхідно дослідити емоційні та стосункові аспекти дитинства таких дітей.
Дитинство відіграє вирішальну роль у формуванні ідентичності та почуття приналежності до культурних, етнічних і расових груп Цей досвід допомагає людині орієнтуватися у світі та осмислювати його, а також засвоювати основні соціальні норми та моделі поведінки, необхідні для адаптації у своєму культурному контексті.
Під час процесу акультурації, незалежно від того, чи відбувається він у школі, на дитячому майданчику або в гуртках, коли діти з різним культурним походженням контактують один з одним, можуть виникати конфлікти Життя в різних культурах створює унікальний емоційний досвід для дітей з третьої культури. Вони можуть боротися з відчуттям неповної приналежності до якоїсь однієї культури. Ця обмеженість характеризується почуттям незахищеності та невпевненості. Вони можуть переживати горе як нормальну реакцію на своє глобально мобільне дитинство. Вони можуть зіткнутися з культурною безпритульністю, що може призвести до зниження самооцінки. Однак підтвердження, приналежність і відданість будь-якій крос-культурній ідентичності можуть пом’якшити негативні наслідки цього процесу і сприяти підвищенню самооцінки. Результати будуть взаємовигідними для всіх учасників процесу.
Процес акультурації дуже різниться між окремими особами та групами, оскільки вони використовують різні стратегії, такі як інтеграція, асиміляція, відокремлення та маргіналізація. Ці стратегії відіграють значну роль у визначенні рівня пережитого стресу і ступеня психологічної та соціокультурної адаптації.
Окрім культурних групових та індивідуальних варіацій, існують варіації всередині сім’ї: серед членів сім’ї аккультурація часто протікає з різною швидкістю і з різними цілями, що іноді призводить до зростання конфліктності та стресу, а також до більш складної адаптації. Крім того, прагнення людини підтримувати позитивні зв’язки з обома культурами, відоме як “інтегративна” або бікультурна стратегія акультурації, може бути ускладнене психосоціальним тиском, таким як асиміляційна політика, політика мультикультуралізму, расовий і культурний склад громади, а також особистий досвід дискримінації. Крім того, індивідуальні фактори, такі як особистісні риси, також можуть впливати на їхню здатність повністю прийняти обидві культури.
Загалом, люди, які дотримуються стратегії інтеграції, що передбачає активну взаємодію і прийняття аспектів як власної культури, так і нової культури, як правило, відчувають менший рівень стресу і досягають кращої адаптації порівняно з тими, хто обирає інші стратегії Важливо визнати цінність підтримки дітей у їхній двомовності та заохочення до вивчення мов різних культур як частини процесу акультурації.
Для батьків активна підтримка своїх двомовних дітей у вивченні та підтримці мов як рідної, так і нової культури може бути корисною стратегією, яка допоможе їм орієнтуватися в досвіді третьої культури. Розвиваючи володіння кількома мовами, діти отримують цінний інструмент для спілкування і взаєморозуміння в різних культурних контекстах. Така мовна гнучкість може підвищити їхню здатність адаптуватися і знайти своє місце в третій культурі, сприяючи більш плавній інтеграції та почуттю приналежності.
Крім того, двомовність дає дітям ширший світогляд і глибше розуміння різних культур Це дозволяє їм долати розриви між культурами та сприяє розвитку емпатії та культурної чутливості. Мовне домінування та кількість мов, які знають діти з третьої культури, суттєво впливають на їхній особистісний профіль. Багатомовні люди, які добре володіють своєю рідною мовою та однією або двома іншими мовами, як правило, мають вищі показники відкритості та культурної емпатії. Функціональні мультилінгви, які знають кілька мов, демонструють схожі особистісні риси. Це свідчить про те, що знання мов і мультикультурний досвід можуть формувати особистість. Вивчення мов один одного підкріплюється спільними уподобаннями в їжі, стилем одягу та соціальною взаємодією, характерними для кожної групи. Глобально мобільні люди часто здатні розуміти і цінувати більш ніж одну точку зору, і такі діти почуваються комфортніше в умовах невизначеності, ніж більшість інших людей.
Зростання дитини в третій культурі пов’язане з низкою викликів і переваг Розвиваючи у дітей мовні навички та розуміння культури, батьки можуть сприяти їхній успішній аккультурації та загальному благополуччю в різноманітному культурному середовищі.
